Команда Катран має одну унікальну властивість – провалювати сезон після певного успіху. Так було у 2008 коли срібні призери ХФЛ 2007 посіли лише 8 місце. У 2009 команда здобула бронзу і відповідно всі очікували менш успішного сезону у 2010 році. Результату, який команда здобула в останньому розіграші вищої ліги ХФЛ не очікували навіть самі футболісти команди. Дванадцяте місце при повній відсутності стабільного складу, бодай хоч якогось малюнку гри та характеру. За логікою, наступний сезон для акул має стати успішним в плані результату, але не все так просто.

Протягом цього сезону команду покинули практично всі футболісти, які були основними, і які визначали малюнок гри акул в бронзовому сезоні. Хтось, як Андрій Мединський та Микола Головатюк, завершили свої виступи за акул ще взимку; через вихід до вищої ліги СНВ та Хелсу Катран втратив Анатолія Семенюка та Дениса Парницького, решта - надали перевагу іншим командам та турнірам вже походу чемпіонату. Ігор Киян, Сергій Корякін, Микола Іщук, Олексій Ав’юцький та Олексій Касьян основну ставку зробили на виступах за обласні клуби та команди з чемпіонату ФФК. І хоча кожен з них зіграв кілька ігор за акул, все ж, вони для команди вважаються втраченими. Влітку Олександр Давидов та Сергій Корніленко перейшли до ФК Печерськ-2, Олександр Кулик почав виступати на першість бориспільського району, де, до речі, став чемпіоном, з чим ми його і вітаємо. Таким чином, мінус 12 гравців як мінімум, бо всі втрати згадати вже важко, і походу сезону організатор команди, Олексій Атлашов, опинився в дуже скрутному становищі, оскільки треба було в екстреному порядку шукати гравців і спробувати ліпити нову команду. Попри всі старання Олексія, особливого успіху досягнуто не було.

Звичайно Катран спробував підсилитися, в команду прийшли досить сильні гравці, як наприклад Єгор Белов та Віталій Радченко, але і вони кудись пропали протягом чемпіонату, хоча на них робилася велика ставка, як на потенційних лідерів команди. Періодично допомагали акулам футболісти з Легенди (Віталій Аверін, Олександр Денисенко та інші) і різні друзі-знайомі катранівців, але все це не було схоже на створення нової команди, а скоріше нагадувало періодичну допомогу в конкретних матчах.

Отже одним з основних факторів провального сезону є банальна відсутність кадрів. Катрану не вдалося провести бодай кількох поєдинків поспіль одним складом, і кожна гра починалась зі знайомства футболістів та їх можливостей з партнерами по команді. За таких умов, про досягнення позитивного результату не було і мови. Коли основне завдання на сезон, а воно в акул з року в рік не змінюється, не вилетіти, було вирішено, можна було б спробувати награвати потихеньку команду на наступний сезон, що власне організатор Катрану і намагався зробити, але як це зробити коли в тебе в кожному матчі нові гравці?

Ще однією причиною провального сезону було те, що Катран ніяк не міг тактично перелаштуватися, і продовжував грати 4-5-1. Звичайно правий був Лобановський, коли говорив «не тактика під гравців, а гравці під тактику» але у нас трошки не той рівень, щоб дозволяти собі так шикувати. І одна справа, коли в тебе попереду є Киян, який може втекти, обіграти один в один, пробити. Коли в тебе є Мединський, який може віддати чудовий пас і є Ав’юцький, який в центрі поля вимітає все разом з суперниками і партнерами і вигризає м’яч. І зовсім інша, коли Костя Жук носиться за двох, але в основному вхолосту, бо нема підтримки і немає хороших передач. Ігри, де Катран продемонстрував більш-менш пристойну гру (ШР 6:0, Самсон 1:2), команда провела за класичними 4-4-2, і чому Олексій Атлашов не ризикнув міняти тактику і далі, хоча йому про це неодноразово говорили, я так і не збагну.

Як наслідок, Катрану буде дуже важко претендувати на щось в наступному сезоні, якщо акулам не вдасться знайти нових гравців, у яких буде бажання виступати саме за Катран. Це зробити дуже складно, але це можливо. Однією з причин, чому люди віддають перевагу іншим турнірам (я не знаю як в інших командах, але в Катрані така тенденція існує), є, на мою думку, те, що сама ХФЛ, зі слів організаторів ліги, не ставить перед собою за мету розвиток спортивної складової. Можливо це правильно, але на сьогодні за рівнем організації, мотивації ХФЛ поступається, як турнірам під егідою ФФК, так й іншим любительським турнірам Києва. Саме з цієї причини ХФЛ є непривабливою для багатьох футболістів, свідченням чого є велика кількість хороших команд, які за 10 років існування Християнської Футбольної Ліги її покинули. І в цьому є складність пошуку сильних гравців в першу чергу для таких команд, як Катран.

Що собою сьогодні являє команда Катран? Це кістяк команди, який з 2003 року залишається незмінним в особі Олексія Атлашова, Юрія Ткаченка, Павла Будя, Ярослава Тимошика та Олександра Рябовіла. Сюди вже сміливо можна віднести і Олександра Брижеватого, який в команді «всього лиш» чотири роки, але вже став справжнім катранівцем. Кожного з них в свій час запрошували і продовжують запрошувати інші команди і не тільки нашої ліги. Попри те, що вони виступають і в інших турнірах (Бізнес Ліга, КЛФК, першість міста Києва) вони завжди з Катраном. Чому? Тому, що для них Катран це велика футбольна сім’я, це не просто прийти і побігати на вихідних у футбол, це щось більше, значно більше. І поки вони будуть виходити на футбольне поле, доти Катран буде успішно існувати. Бо вони – серце команди. За сім років існування команди, за неї зіграло понад дві сотні футболістів, а ці хлопці – незмінні. Їх лише треба підтримати і допомогти.

Акули не йдуть на дно, бо серце живе, акули перезавантажуються.

Бандера